«Йоґа-сутри» Патанджалі
Вільний переклад Анатолія Пахомова

Йога онлайн
Інструкторські курси йоги
Йоґа-сутри — основоположне джерело класичної йоги. В цьому невеличкому за обсягом тексті сконцентрована багатовікова мудрість. Але необхідно взяти до уваги, що трактат було написано багато століть тому, мовою того часу. Крім того, текст зазнав щонайменше двох перекладів — із санскриту та англійської. І хоча цей твір вважається класичним текстом, сама йога з тих часів змінилась. Наприклад, текст містить чотири розділи, один з яких присвячений дуже важливим на той час елементам йоги — паранормальним здібностям. На сьогодні людину скоріше хвилює її здоров`я, а також те, як подолати стрес. Проте у Патанджалі здоров’ю людини майже не приділяється уваги. Якби текст писався в сьогоденні, то акцент йогічних технік був би явно іншим.
Також слід зважати на те, що в індійській йозі на передній план виноситься пустотність розуму, зупинка думки, тоді як аспект ясності менш розкритий. В тібетській йозі, навпаки, акцент робиться на ясності.
В цьому перекладі «Йоґа-сутр» представлено моє суб`єктивне розуміння тексту, тож він не є дослівним. Сюди я додав свої власні пояснення й короткі коментарі. Взагалі, так робили всі перекладачі, тож якщо ви хочете вивчати оригінал Патанджалі — читайте санскрит. Сам Патанджалі текст писав не від себе, а компілював, систематизував і узагальнив те, що було до нього, згідно зі своїм розумінням. Можна прослідкувати, наскільки сильно відрізняються розділи. Наприклад, третій розділ явно зазнав впливу шаманізму, а інші мають більше філософських аспектів. Найголовнішими, на мій погляд, є дві шлоки тексту — друга й четверта. Переклад було зроблено для книги "Хатха Йога. Коректний підхід до хребта" виданий українською, 2017 р. Я не вважаю, що люди колись були мудрішими, ніж зараз, та й умови змінилися. Проте я хотів представити історичний аспект йоги — якою вона була колись. Водночас є думка, що ці тексти зображують не період розквіту, а, навпаки, період занепаду йоги, й саме тому люди намагались записати ті крихти знання, щоб не втратити повністю. Так чи інакше, для того, щоб використовувати словосполучення «класична йога», і викладачам, і просто практикуючим варто знати ті коріння, з яких проросла сучасна йога. Частина читачів будуть здивовані, бо класична йога доволі сильно відрізняється, а деколи й узагалі не має нічого спільного з тим, що подається в сучасних фітнес-залах і йога-студіях.
І хоча все змінюється, хотілось би, щоб практикуючі принаймні ознайомились із джерелами йоги.

Подяка Олександру Романенко щодо перекладу санскритських термінів українською.
Індія, Гоа, селище Мандрем 2017.
Глава перша. Самадгіпада (про споглядання)


1. Ом! Ось розповідь про йоґу.
2. Йоґа є приборканням врітті (хвилювань, станів), властивих розуму.
3. Потім, коли врітті приборкані, спостерігач зосереджується на своїй власній природі.
4. Інакше розум має ту ж форму, що і врітті.
5. Хвилювання (врітті) бувають п`яти видів, як хворобливі, так і безболісні.
6. Це — істинне знання, хибне знання, уява, сон і пам'ять.
7. Істинне знання виникає від безпосереднього сприйняття (на рівні енергії), логічних висновків на основі розуміння ключової ланки, або ж отримане від перевірених джерел.
8. Помилкове знання виникає внаслідок нерозуміння ключової ланки, а також хибних ментальних конструкцій.
9. Уява — ментальна конструкція, що не відбиває реальність і є фантазією, припущенням.
10. Сон — певний стан свідомості. Є глибокий сон без сновидінь і сон зі сновидіннями, що являє собою, по суті, розмову підсвідомості зі свідомістю на основі архетипів.
11. Пам'ять — збереження й відтворення минулого досвіду. Слід зазначити, що пам'ять легко підмінює факти й не є повним і об’єктивним свідченням минулого.
12. Стан йоґи досягається за допомогою балансу між старанністю (наміром) і незворушністю.
13. Старанність означає рішуче дотримуватись своєї практики йоґи.
14. Ця практика стане успішною за умови шанобливої відданості та регулярності протягом тривалого часу.
15. Незворушність — це стан, в якому панує відсутність жаги речей, видимих і невидимих.
16. Вищий стан незворушності виникає з розуміння власної природи; в цьому стані навіть основні елементи природи (ґуни) втрачають свою владу над нами.
17. Пізнавальна медитація (вічара) супроводжується роздумами, розрізненням, радістю і відчуттям «я є» (усвідомленістю, магамудрою).
18. Існує й інша медитація, що досягається практикою зупинки думки, щоб залишалися тільки самскари (враження розуму).
19. Деякі люди народжуються з істинним розумінням, в той час як інші досягають його за допомогою контакту з вищим розумом або єднання з природою.
20. Для інших цьому передує віра, енергійність, споглядання, самадгі й розрізнення.
21. Самадгі найближче до тих, чиє бажання є найгарячішим.
22. Надалі з'являються відмінності у виборі використовуваних засобів — м'яких, помірних або інтенсивних.
23. Також мети можна досягти завдяки відданості Вищому Розуму.
24. Вищий Розум (Ішвара) — його не зачіпають потьмарення, карма, спогади чи бажання.
25. Вищий Розум не має собі рівних і є джерелом усіх знань.
26. Вищий Розум не обмежений у часі, він є вчителем навіть древніх.
27. Його (вербальний) вираз — священний Ом (Аум).
28. Повторення Ом має робитися з розумінням його значення.
29. Завдяки цій практиці незмінне саме розкривається і всі перешкоди зникають.
30. Хвороби, інертність, сумніви, брак ентузіазму, лінь, надмірна чуттєвість, блукання розуму, мінливість — ці стани є перешкодами.
31. Біль, страждання, депресія, нервозність і нерівне дихання — ознаки цих перешкод.
32. Лише той, хто знає істину, подолає ці перешкоди.
33. Виховуючи в собі дружнє ставлення до щасливих і співчуття до нещасних, радість до чесноти й байдужість до пороку, читта (розум) стає чистим.
34. За вашим вибором рівноваги розуму можна набути навіть шляхом пранаями із затримками дихання.
35. Також психічної врівноваженості можна досягти діяльністю вищих почуттів.
36. Або споглядаючи внутрішній світ, ми можемо знайти невичерпне джерело спокою.
37. Або спостерігаючи за тими, хто звільнився від страждань.
38. Або через практику усвідомлених сновидінь (магамудра вночі).
39. Або через споглядання.
40. Досягнення майстерності одного — впливає через єдність і на маленький атом, і на весь Всесвіт, бо пізнання й досвід накопичуються в загальному інформаційному полі.
41. Коли хвилювання розуму перебувають під контролем, розум стає подібним до прозорого кристала й отримує можливість осягнути суть об’єкту пізнання, акту пізнання або того, хто пізнає.
42. Плутанина й нерозуміння виникають через суб’єктивний досвід (відсутність знання), невірне трактування слів і нерозуміння ключової ланки.
43. Після того як всі попередні враження були очищені й виникає розуміння власної природи, все сприймається як єдине — це називають станом поза словами.
44. Таким чином описуються медитація і надмедитація, що має своїм об'єктом тонке.
45. Під час споглядання можна побачити, що щільна матерія має і тонку енергію, тонке і щільне відрізняються вібраціями та є суть одне й те саме.
46. Такі стани називаються самадгі з сім’ям (сабіджа).
47. Після досягнення чистоти надмедитативного стану залишається чистий потік духовної свідомості.
48. Тоді свідомість буде сповнена мудрості.
49. Мудрість, що досягається у вищих станах свідомості, відрізняється від тієї, якої досягають шляхом висновків і доказів, що обмежені словами й описом.
50. Звична картина світу стоїть на перешкоді глибокому розумінню. Для навчання слід утримувати свідомість у стані «порожньої чаші».
51. Припиненням навіть цього розуміння за допомогою будь-яких станів розуму досягається самадгі без сім’я (нірбіджа).

Глава друга. Садганапада (про практику)


1. Регулярна практика, вивчення священних текстів і дії на благо Вищому Розуму складають йогівську дисципліну.
2. Йогівська дисципліна практикується з метою розуміння власної природи, усунення причин страждань і позбавлення недугу.
3. П'ять причин страждань (клеш) — це невігластво, егоїзм, прив’язаність, відраза і чіпляння. Це породжує переконання, що щастя (раґа) або нещастя (двеша) є наслідком зовнішніх обставин.
4. Невігластво (авідья) — живильне середовище для всіх інших страждань (перешкод), проявлених чи непроявлених.
5. Невігластво (авідья) — це невміння відрізнити вічне від невічного, нечисте від чистого, нерозуміння власної природи й нездатність виділити ключову ланку.
6. Егоїзм є ототожненням здатності пізнання з інструментом пізнання.
7. Прив’язаність — це потяг до того, що приносить задоволення.
8. Відраза — це прагнення уникнути того, що приносить нещастя.
9. Чіпляння — це нескінченна жага життя. Як здатність нашого розуму може виникати навіть у мудрих.
10. Ці тонкі причини страждань мають бути усунені шляхом розвитку їх протилежностей.
11. Активні причини страждань мають бути знищені спогляданням.
12. Наслідки вчинків (карма) кореняться в цих причинах страждань і мають бути знищені в нинішньому і майбутньому народженнях.
13. Поки існує корінь (у формі карми), він приносить плоди у вигляді народження, життя та досвіду.
14. Життя існує заради досвіду. Насолода чи страждання — все є досвід, і все залежить від того, що лежить в основі ваших дій і чи володієте ви знанням.
15. Страждання викликано постійною зміною зовнішнього світу, чіплянням розуму, відсутністю знання. Страждання всюдисущі для тих, хто живе в подвійності.
16. Страждати необов’язково. Хворобі легше запобігти, ніж потім лікувати, стражданню легше запобігти, ніж потім долати наслідки.
17. Самоідентифікація себе як духу (пізнання власної природи) дозволяє уникати страждань.
18. Видимий об'єктивний світ складається з елементів і відбивається в нашому розумі. Він має природу пізнання, активності та спокою, і з метою досвіду й усвідомлення.
19. Фізичні об’єкти можна охарактеризувати ґунами. Проте ґуни існують лише в нашому розумі.
20. Той, хто спостерігає (пуруша, дух), є лише точкою сприйняття, яка, хоча і є чистою, отримує досвід за допомогою змін розуму. Єдиним проявом духу є усвідомлення.
21. Саме існування всього проявленого — заради того, хто спостерігає. Так Єдине пізнає саме себе.
22. Хоча це (пракріті) знищується для того, хто досяг мети, воно не знищується повністю з огляду на те, що притаманне іншим.
23. Зв'язок спостерігача з видимим — основа для пізнання природи видимих речей і природи спостерігача.
24. Основна причина ідентифікації себе зі змінним є відсутність розуміння (авідья).
25. Звільнення (кайвалья) спостерігача є результатом розділення на того, хто бачить, і видимого внаслідок усунення невігластва.
26. Вівека — це постійна практика розрізнення (виділення ключової ланки). Вона є засобом досягнення свободи.
27. Цей шлях до прозріння має вісім кроків.
28. Усунення потьмарень шляхом невпинної практики ступенів йоґи дарує світло мудрості (джняна), веде до пізнання розрізнення (вівека).
29. Яма (повага до інших), ніяма (дотримання правил), асани (йогічні пози), пранаяма (споглядання з опорою на дихання), пратьяхара (регулювання і відволікання органів чуття), дгарана (концентрація уваги), дг'яна (споглядання), самадгі (єднання) — це вісім засобів йоґи.
30. Яма (повага до інших, самоконтроль) містить у собі агімсу (ненасильство), сатью (правдивість), астею (непривласнення чужого), брагмачар’ю (служіння єдиному) і апаріграгу (нечіпляння).
31. Ці п'ять рекомендацій, не обмежених становищем людини, місцем, часом або обставинами, утворюють велику обітницю (магавратам).
32. Ніяма (дотримання вимог) — це чистота (шауча), задоволеність (сантоша), самодисципліна (тапас), вивчення знань (свадгьяйя) і слідування своєму Шляху (Ішвара пранідгана — можна перекласти ще як дії на благо всіх живих істот, або присвячення Єдиному).
33. Коли неналежні думки бентежать розум, треба зосереджуватися на тому, що протилежно їм (мислити позитивно).
34. Адже неналежні думки й почуття так само, як і насильство, коли виконуються, готуються або обмірковуються, коли проявляються в бажанні, страху або обмані, будь то в м'якій, помірній або сильній формі, мають результатом нескінченну біль і нещастя. Слід міркувати над тим, що протилежне.
35. Коли людина утвердилася в ненасильстві (агімсі), ворожість слабшає в її присутності.
36. Коли людина утвердилася в правдивості (сатья), наслідки її вчинків більш підвладні їй.
37. Всі скарби приходять до того, хто утвердився в чесності.
38. До того, хто утвердився в служінні Єдиному (брагмачар’я), приходить сила.
39. Той, хто позбавився чіпляння, набуває знання про мету земного життя.
40. Чистота (шауча) дозволяє жити не лише на рівні тіла. Вона допомагає припинити зацикленість на фізичних контактах.
41. Результатом задоволеності (сантоша) є чистота розуму, однонаправленість, контроль почуттів і здатність усвідомлювати й розуміти себе.
42. Найвище щастя досягається через задоволеність (сантоша, самодостатність — відчуття того, що все, що потрібно, ти вже маєш, характеризується психічним комфортом та спокоєм).
43. Завдяки самодисципліні (тапас) зникають потьмарення, зростають сили в тілі й почуттях.
44. Вивчення Знань та самоаналіз призводять до глибокого розуміння світу в тій формі, до якої ви готові.
45. Прийнявши все як є, зокрема себе, людина досягає самадгі (розуміння єдності всього: у світі немає окремих предметів, істот чи явищ, весь світ являє собою єдине поле енергії).
46. Асана, поза має бути стійкою і зручною (уникайте скручувань, нахилів у бік, глибоких прогинів і тих положень, в яких вам некомфортно).
47. З часом зусилля послаблюються, форми стають звичними для вас і ви можете зосередитись на спогляданні.
48. Після цього ви можете вийти за межі подвійного сприйняття.
49. Коли фізичне тіло згармонізувалося з навколишнім простором, можна приступити до більш тонкого балансу через пранаяму (прана — енергія, яма — контроль).
50. Пранаяма буває зовнішня, внутрішня, нерухома; регулюється простором, часом і числом, стає довгою або короткою.
51. Пранаяма виходить за межі сфери зовнішнього і внутрішнього, є четвертим складником.
52. Так знищується той вплив тіла на розум, який закриває світло.
53. І розум стає здатним до концентрації (дгарани).
54. Відключення (пратьягара) — це практика, за якої відчуття не входять у контакт із зовнішніми об'єктами — вони спрямовані всередину, але слідують природі розуму.
55. Це веде до повного панування над відчуттями (індріями).

Глава третя. Вібгутіпада (про паранормальні здібності)


1. Концентрація (дгарана) — це фіксація уваги на певному об’єкті. (Така концентрація потребує певних зусиль.)
2. Споглядання (дгьяна) — це потік, сфокусований на одне. (Різниця в порівнянні з дгараною — у відсутності зусиль для такої концентрації уваги.)
3. Самадгі виникає після того, як зупинені коливання розуму й продовжується концентрація на об’єкті.
4. Три процеси — дгарана, дгьяна і самадгі — є компонентами внутрішньої практики (сам'яма, самоконтроль).
5. З майстерністю приходить мудрість (праджня).
6. Ця практика складається з трьох вищезгаданих послідовних кроків.
7. Тріада (зосередження, споглядання і самадгі) — внутрішні засоби, які є більш дієвими в порівнянні з попередніми п'ятьма (складовими кодексу йоги).
8. Але навіть вони є зовнішніми щодо самадгі без сім’я (нірбіджа).
9. Цей високий рівень майстерності називається ніродгі-парінама, відбувається в момент переходу, коли думка зникає і лишається лише присутність.
10. Коли очищуєшся від минулих вражень (самскар), всередині можна знайти невичерпне джерело глибокого спокою й комфорту.
11. Споглядальна трансформація (самадгі) є виникненням і руйнуванням різнонаправленості, так само, як і однонаправленості.
12. Потім з'являється ментальний різновид однонаправленості, коли зникнення і поява об'єкта думки в точності схожі.
13. Цим описуються зміни первинних ознак (дгарм), властивостей і видозмін станів об'єктів і відчуттів.
14. Минуле, сьогодення і майбутні завдання — всі вони засновані на одному й тому самому фундаменті.
15. Послідовність цих змін, по суті, є причиною цих модифікацій.
16. Практика (сам'яма) на трьох типах змін (парінама-трай) породжує знання минулого й майбутнього.
17. Назва, завдання й досвід, пов'язаний з об'єктом, взаємопов'язані. Практикуючи сам`яму на відмінності між цими трьома, ми досягаємо знання (джняна) про форму вираження всіх живих істот.
18. За допомогою сам’ями на враження (самскари) приходить знання (джняна) минулих втілень.
19. Сам'ямою можна досягти розуміння стану й розуму іншої людини.
20. За допомогою сам'ями над формою тіла ми можемо мандрувати невидимі в тонкому тілі.
21. Існує карма двох видів: діяльна і пасивна. Шляхом сам'ями на них можна досягти знання часу смерті.
22. Сам'яма на передбачуваних і непередбачуваних причинах і причинно-наслідкових зв'язках (карма) породжує знання (джняна) про долю.
23. Здійсненням сам'ями над силами можна дістати силу слона.
24. Знання тонкого, прихованого й віддаленого досягається спогляданням надфізичних здібностей (праврітті).
25. Шляхом здійснення сам'ями над Сонцем приходить знання сфер.
26. Над Місяцем — досягається знання зіркових сфер.
27. Над Полярною зіркою — приходить знання руху зірок.
28. Над пупковим центром — досягається знання того, як влаштоване тіло.
29. Над точкою основи горла — відбувається підпорядкування (ніврітті) голоду і спраги.
30. Над бронхами — досягається стійкість (стхайрьям).
31. Над світлом (джойті) в голові — дає бачення досконалих істот.
32. Інтуїція (пратібга) дає знання всього.
33. Над серцем — дає знання розуму (читта).
34. Досвід виникає з неможливості розрізняти властивості саттви й пуруши, хоча вони й різні між собою. За допомогою сам'ями приходить справжнє знання самого пуруши.
35. Звідси йде інтуїтивне сприйняття об'єктів слуху, дотику, зору, нюху і смаку.
36. Це є перешкодою для самадгі, але надає досконалості розуму, спрямованому зовні.
37. Можна досягнути знання тіла іншої людини, зосередившись на стані нервової системи.
38. За допомогою сам'ями над диханням удана можна досягти левітації й парити над водою, трясовиною, шипами тощо.
39. Сам'ямою над диханням саману можна посилити внутрішній вогонь.
40. За допомогою сам'ями над слухом можна чути те, що відбувається будь-де.
41. За допомогою сам'ями над зв'язком тіла й акаші та концентрації на легкості бавовни можна набути здатності проходити крізь акашу (простір).
42. Дійсний вихід із тіла, дії за межами тіла становлять велику надтілесну здатність.
43. За допомогою сам'ями досягається влада над п'ятьма елементами в їхньому грубому стані, тонкому, всепроникаючому.
44. Сам'ямою досягається здатність зменшуватися до розміру атома та інші сили, а також досконалість тіла й непротивлення дгармі.
45. Досконалість тіла (кайя) полягає у красі, грації, силі й алмазній твердості.
46. Зі здійсненням сам'ями над діями, істинною формою, егоїзмом і призначенням приходить володіння почуттями.
47. Так здобувається швидкість, як у думки, незалежність від органів сприйняття і панування над первинною матерією.
48. Майстерність почуттів і всезнання може бути досягнуто тільки через знання різниці між фізичним світом і істинним собою.
49. Неприв’язаність знищує бажання і призводить до звільнення (кайвалья).
50. Нехай від спілкування з божествами вищих сфер не виникає гордості й самовдоволення, бо все ще зберігається можливість зіткнення з небажаним.
51. За допомогою сам'ями над моментами часу та їх послідовністю досягається мудрість, народжена розрізненням (вівека).
52. Вівека дає можливість пізнати відмінність між двома подібними речами, коли між ними немає різниці в класі, ознаці або положенні.
53. Інтуїція — це повне знання, яке, проте, не базується на минулому, аналізі предметів, явищ.
54. Звільнення (кайвалья) настає тоді, коли баланс між фізичним світом і істинним розумінням (пуруши) досягається.

Глава четверта. Кайвальяпада (про звільнення)

1. Нові ступені свободи й розуміння власної природи виникають від народження, а також через психоактивні речовини, або через читання мантр, а також через практику усвідомлення і через самадгі.
2. Перехід в інший життєвий стан відбувається потоком пракріті (природної творчої сили).
3. Творчий початок (пракріті) викликає зміни не з випадкової причини, а шляхом видалення перешкод, як у випадку із землеробом, що зрошує поля.
4. Створені розуми виникають тільки з егоїзму. Будь-яка бесіда виникає на базі того, що співбесідник каже, що він має доступ до більш високого способу споживання.
5. Там, де є різниця інтересів, один розум керує багатьма. Світ являє собою ієрархічну структуру.
6. Стан, народжений спогляданням, вільний від страждань.
7. Карма йоґина не є доброю чи поганою. Щодо інших, то існує три різновиди карми.
8. З цих трьох відбувається розвиток васан (схильностей та інстинктів), які й викликають появу результатів карм.
9. Завдяки пам'яті та враженням (самскари, накопичення досвіду) існує зв'язок причини й наслідку, попри різницю в просторі, часі й роді.
10. Накопичення досвіду не має початку, бо бажання пізнавати — вічне і є першопочатковим імпульсом Всесвіту.
11. Безперервність бажання і реальності виникає з факторів, що підтримують, і зовнішніх об'єктів. Якщо вони зникають, безперервність, що випливає з бажання і реальності, так само зникає.
12. Минуле й майбутнє існують у самому об'єкті, як форми й вирази; той, хто бачить, зможе їх розрізнити, бо всі зміни одразу фіксуються в інформаційному полі.
13. Ці характеристики проявлені у фізичному або в тонкому стані, проявляються як ґуни.
14. Тому єдина сутність всіх об’єктів — постійна зміна.
15. Один і той саме об’єкт сприймається по-різному різними індивідами, бо різняться стани розуму.
16. Але якщо не буде того, хто сприймає, чи існуватиме об’єкт?
17. Об'єкт розпізнається або не розпізнається розумом залежно від того, чи присутній вже об’єкт у системі світогляду індивіда.
18. Усвідомленість завжди проявлена, хоч і в різній інтенсивності, бо присутність — це єдиний прояв духа (пуруши).
19. Ми не можемо усвідомити лише те, чим самі є (а тіло й розум — можемо усвідомлювати).
20. Бо неможливо бути одночасно і тим, хто пізнає, і тим, що пізнається.
21. Якщо ми на основі свого досвіду будемо сперечатись і впливати на свідомість інших, то це призведе до плутанини.
22. Свідомість, що заспокоюється, набуває своєї першопочаткової форми й дозволяє зрозуміти істинну природу.
23. Розум, розділений на того, хто зрить (пуруша), і те, що пізнається, здатний осягати все, що існує.
24. Попри те, що наш розум забарвлюється незліченними враженнями (васани), досвід накопичується не лише для особистого, а в єдиному просторі.
25. Розрізнення того, хто зрить, припиняє генерацію я-свідомості (егоїзму).
26. Тоді розум починає розрізняти й тяжіє до звільнення (кайвалья).
27. Коли ви припиняєте практику, самскари знову виникають.
28. Усунення самскар схоже на усунення причин нещасть (клеш), що описано вище.
29. Після досягнення дійсно глибокого розуміння породжується постійна незворушність і розрізнення (вівека). Цей стан називається дгарма-меґга-самадгі.
30. Через це карма і клеші перестають тривожити.
31. Внаслідок усунення всіх перешкод відкривається безкінечне знання, в порівнянні з тим, що пізнається в цьому світі.
32.Таким чином круговерть змін втрачає сенс, і ми розуміємо, що ґуни відносні (вони є просто ментальними конструкціями).
33. Всі змінні досвіду остаточно усвідомлюються, і проступає глибинна тенденція (крама, однонаправленість).
34. Кайвалья, абсолютна свобода, настає тоді, коли якості, позбавлені значення для пуруши, стають прихованими, або сила свідомості утверджується у своїй власній природі.